Дмитру лише 22 роки, а він вже встиг отримати освіту і два роки прослужити в ОМБР. Військовий родом з Новоград-Волинського. Хлопець з дитинства мріяв стати захисником, як його батько та дід.
Про це пише 30 окрема механізована бригада ім.Констянтина Островського.
Батько воїна військовий, дід був військовим. Він виріс у місті де багато захисників. І з дитинства мріяв стати одним із них.
“Тато діючий військовий, дід був військовим. Я виріс у місті, де незліченна кількість захисників. З дитинства марив одностроєм”, – пригадує захисник.
Герой 24- лютого був на позиції. Він не міг нікому поздвонити, адже не було мобільйного зв’язку. Єдине, що він відчув – це інтенсивність ворожих обстрілів.
“Я був на позиції на якій, банально, не було зв‘язку кілька днів поспіль. У нас обстріли почалися раніше ніж відбулося повномасштабне вторгнення, та і засоби РЕБ ворога в нашій смузі часто застосовувалися. Вдома знають, що таке може бути, тому ставляться до відсутності зв’язку з розумінням”, – розповідає військовий.
Батько хлопця з 2014-го на фронті; був командиром танка. В 2016-му голова сімейства, під час ворожого обстрілу, отримав поранення. Після реабілітації проявив мужність і самоконтроль, що дало змогу продовжувати службу в бригаді і надихнути сина.
“Під час першого обстрілу було доволі страшно. Я знав, що так буде. Не хотів перед побратимами показати слабкість, адже я піхотинець і прийти в піхоту було свідомим рішенням”, – розповідає юнак.
Згодом хлопець звик до нових умов проживання. Боєць проявив мужність та сміливість й не раз рятували своїх колег по службі.
“Найбільше запам‘яталося, як сиділи цілісінький день в холодному та мокрому укритті. Весь день були інтенсивні обстріли. Ворожий безпілотник пильно слідкував за кожною нашою спробою висунутися. Але все ж, ми з побратимами, ризикуючи собою, вибігали вибігали забирати поранених та вбитих. Так склалося, що всі поранені яких вдалося забрати – вижили”, – каже військовий.
Вже вдома на Дмитра чекають рідні та кохана дівчина.
“Вдома чекає мама та молодша сестра. Я сумую за ними. Хочу зробити маленький сюрприз щоб перекрити хвилювання за мене та батька хоч на кілька хвилин, але мама каже, щоб нічого не купував і не дарував, неушкоджений приїхав з татом”, – ділиться деталями телефонних розмов з родиною захисник.
Хлопець каже, що дав обіцянку як родичам, так і коханій, повернутися з Перемогою до рідного містечка. Досі власної родини захисник не створив, але його серце зайняте: планує після Перемоги зробити пропозицію коханій.
