«Як країна ми еволюціонуємо і мені це дуже подобається, але попри це живемо в одні з найскладніших часів», – такими словами 5 квітня в «Gnatyuk Art Center» зустріч із житомирянами розпочав український політичний діяч, публіцист, колишній блогер, телевелучий, молодший сержант ЗСУ у відставці Юрій Гудименко.
Зокрема, у Житомирі він презентував свою книгу «Історії та війни», яка була видана у минулому році. З нею вже встиг об’їздити пів України: від рідного Запоріжжя до Закарпаття. Житомиряни могли отримати книгу за донат на допомогу військовим, а після завершення зустрічі автор влаштував автограф-сесію.
Юрій Гудименко на захист країни став у перші дні повномасштабного вторгнення, служив на посаді сапера 130-го батальйону сил ТРО, влітку 2022 року отримав поранення і близько 6 місяців провів на лікуванні в госпіталях. Його врятована рука повноцінно не функціонує й донині.
«Можу тримати кермо і почухати ліву руку. І друге, до речі, більш важливо», – жартуючи відповів Юрій на запитання із залу про стан кінцівки.
Власне, захід був побудований таким чином, що гість спілкувався із присутніми, кожен з яких міг запитати будь-що. Модератором заходу виступила волонтерка, дитяча письменниця, виконавча директорка ГО «Українське об’єднання «Мрія»» Тетяна Комлик (Татуся Бо).
Саме вона повідомила, що під опікою «Мрії», яка об’єднує чотири волонтерські організації, – понад 7 тисяч родин полеглих воїнів, ветерани, звільнені з російського полону військові та цивільні особи (благодійна допомога, зустрічі, заходи, навчання), а представництва працюють у 15 регіонах з центральним офісом у столиці. Віднині окреме представництво запрацювало і в Житомирі. Очолює організацію безпосередньо Юрій Гудименко, який у період лікування та реабілітації після поранення на фронті збирав кошти на адаптивний адаптивний одяг для воїнів, встиг дописати і видати дебютну книгу «Історії та війни». Її присвятив трьом загиблим побратимам.
Читайте також: «Варіантів закінчити війну швидко і переможно – нема», – журналіст Богдан Буткевич під час візиту в Житомир
Автор наголошує, що у книзі немає сюжету і персонажів, які затримують надовго, адже це збірка текстів, промов і нарисів, які продовжує писати. Є тексти смішні та не зовсім, їх писав у доброму гуморі, а також у той час, коли не був впевнений, що стане на ноги. «Історії та війни» у тому числі містить й ілюстративні матеріали.
Власне, книга написана українською мовою, хоча, як згадує сам Гудименко, він з числа тих, хто перейшов повністю на українську вже у період повномасштабної війни. Так було з багатьма людьми із його оточення – поступово, автоматично і само-собою, без примусу. Досягнути результатів допомогла практика, оскільки спершу це був суржик і використання окремих слів тією мовою, яка більш звична.
«Мова ставала чистішою, бо українське середовище, музика, фільми», – додав Юрій.
Окрім мовного аспекту, на зустрічі звучали роздуми щодо закону про мобілізацію, деокупацію регіонів, колаборантів та закінчення війни. У контексті цього, Гудименко зауважив, що вона не закінчиться ніколи і його ця думка заспокоює. Це просто потрібно один раз прийняти і тоді буде легше жити в нинішніх реаліях.
«От, припустимо, ми перемогли росію, а ще ж Угорщина, Придністров’я, білорусь. Я звичайно жартую, але чисто історично – у нас погана ситуація. Після перемоги, коли ми вийдемо на кордони 1991-го року, повернемо Крим, росія не сприйме поразку, бо це ляпас для неї, тому через деяких час накопичить сили і прийде або ще до нас, або вже до наших дітей. Якщо програємо ми і не звільнимо свою землю зараз, то захочемо стати сильнішими і повернути свої території, обов’язково забрати їх пізніше. росія – єдина імперія, яка лишилася з періоду Першої світової і вона значно пережила свій час, тому історія намагатиметься її знищити. Процес розпаду росії – циклічний, ми вже бачили багато випадків, коли вона знову збиралася, але вже на меншій території», – констатував Юрій Гудименко.
Юлія Демусь
