Дворічний хлопчик із Коростеня, якому від авіудару відірвало дві ніжки, перебуває на реабілітації в Німеччині і вже ходить на тимчасових протезах.
Коли під час обстрілів роками Коростеня ракета влучила у сісідній будинок, сім‘я Томчуків прокинулися від болю. Чоловік побачив, що ніжки дворічного сина роздроблені. Хлопчика одразу відвезли до місцевої лікарні, потім – на лікування до Німеччини.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Мати хлопчика Інна займалася вихованням двох бажаних діток: дівчинки Анюти та хлопчика Андрійка. Вони жили мирним життям до війни.
«Я хотіла завжди двох діток. Коли Андрійко народився, то говорила, що мій план виконаний», – розповідає жінка.
Минулого року родина прибрала квартиру у Коростені.
24-лютото з вікна своєї оселі на 5 поверсі вони вперше побачили ворожі ракети. Злякалися і вирішили, що безпечніше буде жити у друзів в приватному будинку.
«Дуже страшно було чути звук літаків чи ракет. Перший раз ми побачили, що над нашим будинком пролетів літак. Вони скинули бомбу на ДЕПО. Дев’ять днів кожну повітряну тривогу ми з дітьми пересиджували у підвалі, а спали в будинку, де в чотирьох тулилися на одному дивані», – розповідає мама 2-річного Андрійка.
В ніч з 5 на 6 березня ворожий снаряд поцілив у сусідній будинок. Його уламки зачепили оселю, де мирно спали Інна з родиною.
«Я прокинулася від того, що у мене по спині летіли шматочки будинку та скла. Ми були оглушені і чоловік побачив, що щось не так з сином. Він посвітив на його ніжки сказав: тут біда», – згадує мати хлопчика.
Малого Андрійка миттю доставили до лікарні. Там, щоб врятувати життя дитині, йому зробили ампутацію двох ніжок.
«Коли це сталося. Моя перша думка була знайти, щоб відновити та знайти ніжки. Чоловік сказав, що їх немає взагалі. Це просто тисяча окремих шматочків», – каже мати.
Зараз подружжя разом з дітьми на реабілітації у Німеччині. Там Андрійко вже отримав тимчасові протези і навіть навчися на них ходити за рекордні 10 днів.
«Він встає кожного ранку і знає, що потрібно натягнути ніжки, а потім піти почистити зубки. І далі продовжує своє звичайне життя. Чоловіку так і сказала, що він буде Олімпійським чемпіоном. Зараз намагаюся жити і розриватися з Андрійком так, як і раніше. Він адаптувався. Нам допомогли німці: надали безкоштовне проживання у трикімнатній квартирі. Для нас – це дуже гарні умови, є все, що необхідно. Мені допомогли наші сусіди знайти роботу в пансіонаті для літніх людей – там допомагаю на кухні. Ми не знаємо німецьку мову і в колі нашого спілкуванні немає українців. Трішки виручає англійська мова, яку ми знаємо, чи спілкування жестами», – ділиться Інна.
Андрійкові потрібно часто модернізувати протези. Але він звикає до свого такого нового життя.
«Ніжка зменшується, спочатку були отеки. Йому потрібно модернізувати протези. Я не змогла бути з ним через поранення деякий час, але коли лежала в лікарні ,болю не відчувала, дуже переживала за синочка».
Сусіди допомогли знайти роботу Інні. Андрійко разом з татом відвідує реабілітаційні центри та їздить у клініку.
