Прокурор Юрій Ігнатенко в день вироку вимагав для Анатолія Онопрієнка за його численні вбивства смертної кари. Але маніякові пощастило пережити свого обвинувача, який так бажав Онопрієнку виняткової міри покарання. Онопрієнко відсидів строк у Житомирському СІЗО № 8 17 років, а Ігнатенко давно помер.
Можливо, це не простий збіг. Адже ходили чутки про те, що Онопрієнко володів мало не гіпнозом, містичними здібностями. Сам твердив, що посланий «вищими силами», щоб покарати свій народ. Нібито тому його і не могли довго зловити, хоча кинули на це десятки сотень міліціонерів, внутрішні війська, навіть бронетехніку, пости у кожного куща поставили.
Серійний вбивця дійсно має великий вплив на оточуючих, що піддає ще більшій небезпеці невинних людей. Наприклад, ув’язнені воліли бути наодинці, ніж у камері з Онопрієнком.
Та й він відмовлявся спілкуватися, так як йому не давав спокій «космічний розум». За його ж словами, два комп’ютери, які вбудовані в живіт і голову, є причиною безсоння. Мабуть, вони заважали вбивці спілкуватися з «богами», які допомагали вбивати людей. Хоча Онопрієнко стверджував, що він жертва, тому що здійснював ці вбивства і був свідком смерті і мук.
За довгі роки перебування в СІЗО його ніхто так і не провідував. Життя Онопрієнка перетворилася на суцільне божевілля і самотність.
На цьому «містична історія» Онопрієнко не закінчується. «Громадянин О.» забирав у своїх жертв хорошої якості туфлі, якщо такі були, як трофей. Крав обручки, вбиваючи сім’ї або пари. Вимагав, щоб його вивчали, як «природний феномен». Потрапив по своїй волі в психіатричну лікарню. Вибирав місця для своїх злочинів так, щоб вони утворили хрест на мапі України. Настільки дивні факти не дають сумніву про їх містичному змісті.
За словами працівників в’язниці, досвідчений злочинець був найбільш слухняний і акуратний з «довічників», але навряд чи це виправдає 52 безжальних вбивства.
Руслана ІЛЬЧУК
